Аброськін: Люди на Донеччині ніколи не хотіли війни

Колишній начальник Головного управління Національної поліції в Донецькій області, начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з 9 листопада 2014 року до березня 2017-го), генерал-майор поліції, заступник Голови Національної поліції України В'ячеслав Аброськін повідомив про зустріч з екс-послом США Джоном Ордвеєм, а також про своє відношення до громадян, що мешкають на окупованому Донбасі.

Ось, що пише Аброськін на своїй сторінці у Фейсбуці:

"Вчора була дуже цікава зустріч з екс-послом США Джоном Ордвеєм, який був спецпредставником в Мінському процесі, брав участь в роботі багатьох комісій по виходу України з військового конфлікту. Джона Ордвея цікавив мій трирічний досвід роботи в поліції Донеччини, моє бачення можливості організації роботи поліції в разі сприятливої ситуації на тимчасово окупованій території.

В ході бесіди прозвучали такі дійсно нагальні питання: чи є у нас необхідна кількість співробітників поліції для забезпечення охорони громадського порядку на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей; зможуть наші поліцейські працювати з населенням, яке три роки перебуває під окупацією, які наявні ризики та чи зможуть вони забезпечити там ефективну роботу поліції.

Екс-послу я продемонстрував карту Донецької і Луганської областей, яка лежить у мене на столі, де нанесені на окупованій території всі адміністративні органи поліції з необхідною кількістю поліцейських, виходячи з чисельності населення того чи іншого населеного пункту. Ця карта у мене постійно перед очима. Ми чітко розуміємо скільки необхідно поліцейських, наскільки ми готові до повернення та яким чином організовувати свою роботу.

На окупованій території проживають наші громадяни України. Ще раз повторюся - наші громадяни України: наші діти, сестри, брати, батьки. Там проживають наші літні пенсіонери, які все життя попрацювали на Україну. І я не бачу ніяких психологічних перешкод як для налагодження поліцейської роботи на окупованих територіях, так й для налагодження діалогу з нашими громадянами України, які змушені були пережити весь жах окупації бойовиками.

І я особисто як людина не сприймаю таких висловлювань деяких посадових осіб (мова про губернатора Донеччини Павла Жебрівського – ред.), які прочитав в журналі "Тиждень" N49: "...якби на Донеччині було повноцінне громадянське суспільство, там не було б ані війни, ані окупації. Громадський сектор у регіоні ще треба створити. Більшість місцевих мешканців ще повинна здолати патерналізм, до якого вона так схильна. Зараз українське ядро на Донеччині - це не менш ніж 25% населення регіону, а 20%- кордові сєпари, які ненавидять все українське, решта населення не вищначилася, із нею слід працювати".

Люди на Донеччині ніколи не хотіли війни. У війні винні "януковічі та його поплічники", місцеві олігархи, але не лікарі у Мар’їнці чи вчителя у Гранітному.

Звичайні жителі, громадяни України, з двох боків лінії розмежування страждають від війни вже четвертий рік. Люди виснажені таким життям й чекають миру, повернення України. Й всі ми разом маємо зробити все можливе, аби в нашому Донецьку замайорів Прапор України. Не роздачею ярликів потрібно займатися, а єднанням людей й тоді перемога настане".