БФ "Право на захист" проаналізував законопроект щодо окупованого Донбасу

20 грудня нарешті з’явився змінений текст законопроекту 7163 "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України та тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Опублікований до другого читання текст суттєво відрізняється від того, що був підготовлений на засіданні профільного комітету-з питань національної безпеки та оборони від 17.11.2017р. Правові аналітики БФ "Право на захист" проаналізували оновлений текст законопроекту до другого читання.

Опис ключових змін та у тексті опубліковано у матеріалі на сайті БФ "Право на захист".


I. У тексті законопроекту з’явилися терміни, які не передбачені іншими законами України, зокрема "зони безпеки", "межі зон безпеки", "правоохоронні органи спеціального призначення", "законні вимоги посадових осіб". Законодавство України не містить визначень цих спеціальних термінів, однак їх не містить і зазначений законопроект. Зважаючи на це, не є зрозумілим яким чином будуть узгоджуватися інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти з положеннями цього Закону.

II. Оновлений текст передбачає розділ існуючих територій фактично на 3 зони з різними режимами доступу у ці зони та надання спеціальних повноважень органам безпеки та оборони.

1-а зона – Окуповані території .

Межі та перелік районів, міст, селищ та сіл, їхніх частин цієї території визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних сил України. Правовий режим на цій території встановлюється цим законом, ЗУ "Про забезпечення прав та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами.

Порядок в’їзду осіб, переміщення на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій визначається Кабінетом міністрів України.

Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпекової ситуації має право обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей та виїзд осіб з таких територій.

2-а зона – Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Межі районів та особу відповідальну за визначення таких меж законопроектом не встановлено. Дозвіл на перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації особам, які не залучені до проведення таких заходів, надається Командувачем об’єднаних сил.

3-я зона – Зона безпеки

Межі зон безпеки, прилеглих до району бойових дій, визначаються начальником Генерального штабу Збройних Сил України за поданням Командувача об’єднаних сил.

У зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, діє особливий порядок, що передбачає надання органам сектору безпеки і оборони, іншим державним органам України спеціальних повноважень, необхідних для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

З метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройній агресії у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до Конституції та законодавства України мають право:

1) застосовувати у разі крайньої необхідності зброю і спеціальні засоби до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або дії, пов’язані з несанкціонованою спробою проникнення в район здійснення зазначених заходів;

2) затримувати і доставляти осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті, до органів Національної поліції України;

3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи;

4) здійснювати особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;

5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби;

6) входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби;

7) використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

III. Передбачено збільшення повноважень Президента України, Командувача об’єднаних сил, посадових осіб, які залучені до реалізації заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до нової редакції

Президент України уповноважений:

-Визначати межі територій та перелік населених пунктів, які є тимчасово окупованою територією ;

– Приймати рішення про початок та завершення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

– Призначати Командувача об’єднаних сил;

– Своїм рішенням оголошувати стан війни та приймати рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії;

Командувач об’єднаних сил:

– Обмежує в’їзд та виїзд осіб на та з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей;

– Надає дозвіл на перебування у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

– Усі особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях підпорядковані Командувачу, рішення якого є обов’язковими до виконання;

Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях є обов’язковими для громадян та посадових осіб.

IV. Не врегульовано жодним чином питання щодо відшкодування шкоди, завданої майну (житлу) внаслідок збройної агресії або проведення антитерористичної операції. У зв’язку із потенційною перекваліфікацією АТО у збройну агресію РФ відповідальність за завдану шкоду покладено виключно на державу-агресора. Держава Україна водночас знімає з себе будь-яку відповідальність за виплату відповідних компенсацій. Такий підхід є неприпустимим і не відповідає загальній міжнародній практиці, коли держава компенсує власним громадянам, постраждалим від конфлікту, втрату або пошкодження їхнього майна, а потім стягує відповідні кошти порядком регресного звернення з держави-агресора. Окрім того, іншим ризиком запровадження заходів із забезпечення безпеки і оборони та відсічі збройній агресії може бути те, що антитерористичне законодавство, яке зараз діє, не буде поширюватися на вказані заходи і правовідносини що з цього випливають. Це матиме негативний вплив на право постраждалих в результаті конфлікту громадян на компенсацію за пошкоджене або зруйноване майно, оскільки ст. 19 Закону України "Про боротьбу із тероризмом" перестане діяти для цих випадків. З огляду на це, перспектива судового захисту права на відшкодування шкоди, завданої терористичним актом або внаслідок проведення антитерористичної операції може бути примарною.

V. Частина шоста ст. 10 Закону фактично є відображенням положень Закону України "Про правовий воєнного стану". Отже можна зробити висновок про фактичне використання положень спеціального закону для воєнного часу у мирний час.

VI. Залишається незмінною частина друга ст. 11 Закону, яка порушує встановлений Конституцією України порядок прийняття рішення щодо введення воєнного стану. Це означає, що Верховна Рада України фактично віддає своє конституційне повноваження приймати відповідні рішення на розсуд Президента України, що суперечить не лише Конституції України, а й принципу стримувань і противаг щодо розподілу влади.

VII. Слід звернути окрему увагу на положення, яке може мати негативні наслідки для реалізації прав і свобод людини і громадянина, зокрема щодо права на таємницю листування, телефонних розмов, права на повагу до приватного та сімейного життя, передбачених ст. 8 Європейської конвенції з прав людини та відповідними статтями Конституції України, є пропозиції щодо внесення змін до ст. 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", частину другу якої запропоновано доповнити пунктом 3-1. Цим пунктом встановлюється можливість для органів, що проводять контррозвідувальну діяльність проводити оперативно-технічні пошукові заходи у системах та каналах телекомунікацій у межах визначених законодавством повноважень виключно з метою отримання попереджувальної інформації у разі загрози вчинення терористичного акту… Виходячи з цього положення, таке втручання буде здійснюватися без відповідного рішення суду, що суперечитиме відповідним положенням кримінально-процесуального законодавства України. Окрім того, запропоновані зміни не конкретизують умови, строки, порядок здійснення таких заходів, а також географію їхнього застосування. Тобто, на виході можна очікувати, що таке втручання відбуватиметься на всій території України.

Висновки:

1. Існуючий текст законопроекту передбачає можливість припинення антитерористичної операції у зв’язку з початком здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Як результат: скасування дії закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та інших нормативних актів, пов’язаних з режимом "антитерористичної операції". У зв’язку з фактичним припиненням дії цих нормативних актів та необхідністю внесення змін в інші, можна казати, що протягом певного періоду часу можливий колапс у сфері забезпечення прав і свобод як внутрішньо переміщених осіб, так і осіб, які проживають на лінії зіткнення у Донецькій та Луганській областях.

2. Зогляду те, що законопроект передбачає низку заходів, які фактично дублюють повноваження силових структур при правовому режимі воєнного стану (норми ч. 5 ст. 10) та неузгодженість у тексті законопроекту порядку отримання дозволів та правовий режим на територіях проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, це може призвести до введення де-факто режиму воєнного стану без його офіційного оголошення на цих територіях, і, як наслідок, загрози реалізації прав і свобод людини на цих територіях. Таким чином, можемо отримати ситуацію, за якої у де-юре мирний час будуть де-факто обмежуватися права людини, як за воєнного часу.

3. Загроза повноцінній роботі громадських організацій, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам та населенню на території Донецької та Луганської областей у зв’язку із необхідністю отримувати дозволи на здійснення гуманітарної діяльності на цих територіях.