Найвище дерево в Україні: 66-метровий гігант Закарпаття

Серед густих карпатських лісів, де тумани обвивають схили, а вітер шепоче стародавні легенди, стоїть справжній природний монумент. Псевдотсуга Мензіса, відома як ялиця Дугласа, тягнеться до неба на 66 метрів, перевершуючи всі відомі аналоги в Європі. Цей велетень, прозваний “Закарпатським королем”, ховається поблизу села Тур’я Ремета на Ужгородщині, нагадуючи про силу природи, яка не знає кордонів.

Його стовбур, потужний і прямий, ніби спис воїна, підтримує густу крону, що шелестить на висоті багатоповерхівки. Лісники та ентузіасти здивовано мружаться, дивлячись угору: як таке виростити в наших краях? Відповідь криється в унікальному кліматі Закарпаття – м’яких зимах, рясних дощах і родючому ґрунті, де завезені з Америки саджанці перетворилися на рекордсменів.

Виявлення велетня: дрон і несподіване відкриття

Історія “Закарпатського короля” почалася не з гучних експедицій, а з тихого гудіння дрона. У травні 2023 року ентузіасти з фейсбук-групи “Реєстр Рекордних Дерев” пролетіли над посадками біля Тур’я Ремети. Лазерний сканер зафіксував точну висоту – рівно 66 метрів. Попередні чемпіони з тієї ж улоговини, 60,5 та 63 метри, раптом відійшли на другий план.

Ця псевдотсуга, посаджена ще в радянські часи для дослідів, виявилася неймовірно життєздатною. Її голки, м’які й блискучі, ховають смолянисті бруньки, а кора – товста, вогнестійка. Дерево продовжує рости, набираючи по півметра щороку, і лісники впевнені: за пару десятиліть воно може подолати 70 метрів. Такі знахідки доводять, що наші Карпати ще таяться сюрпризами для вчених.

Методи вимірювань еволюціонували від простих рулеток до сучасних технологій. Раніше лісники лазили з теодолітами, ризикуючи впасти; нині дрони з LiDAR дають точність до сантиметра. Це не просто хобі – такі дані допомагають моніторити здоров’я лісів, особливо під тиском кліматичних змін.

Характеристики рекордсмена: від коріння до крони

Псевдотсуга Мензіса – не корінний гість Карпат, а емігрант із тихоокеанського узбережжя США. У дикій природі вона сягає 100 метрів, але в Україні 66 – це феномен. Стовбур у основі перевищує 2 метри в діаметрі, крона пірамідальна, з гілками, що звисають каскадом. Шишки – довгі, по 10-15 см, висячі, розпадаються, лишаючи луска на землі.

Вік дерева оцінюють у 80-100 років, але генетика робить її “вічною”: потужні мікоризні гриби в коренях забезпечують поживу навіть у бідному ґрунті. Взимку вона тримається струнко, влітку – зелена стіна проти вітру. Лісники жартують: це дерево могло б стати щоглою для флагмана української флоти.

• Висота: 66 м – вища за 20-поверховий будинок, дозволяє доторкнутися до хмар у туманні.
• Діаметр стовбура: понад 2 м на висоті грудей, об’єм деревини – десятки кубометрів.
• Крона: ширина до 10 м, створює тінь для молодняка, захищаючи від сонця.
• Ріст: 40-60 см на рік у зрілому віці, адаптована до карпатських морозів до -30°C.

Після списку зрозуміло: таке дерево – не просто статистика, а екосистема. Воно приваблює сов, дятлів і комах, фіксуючи тонни CO2 щороку. Таких велетнів небагато, і кожен – скарб для біорізноманіття.

Інші претенденти: ялиці та модрини Карпат

Хоча “Закарпатський король” лідирує, конкуренція запекла. У Карпатському біосферному заповіднику, поблизу Малої Угольки, стоїть ялиця біла висотою 58,2 м. Ця корінна красуня, віком 300-400 років, виміряна лазером у 2024-му. Її гладка сіра кора й м’які голки – класика карпатських пралісів.

Ще один фаворит – ялина в Карпатському національному природному парку, 52 метри, понад 300 років. А стара легенда про модрину в Рахові (54 м, зрубана в 140-річному віці) нагадує про втрати минулого. Ось таблиця для порівняння:

Джерела даних: mukachevo.net та eco.rayon.in.ua (станом на 2025 рік). Таблиця показує: інтродуковані види часто перевершують аборигенів у рості, але корінні – символи стабільності.

Чому Карпати породжують рекордсменів

Гори Закарпаття – ідеальна колиска для гігантів. Висота 700-1500 м, вологий клімат з 1000 мм опадів щороку, кислі ґрунти з гумусом. Тут домінують смерека, ялина, бук, але модрина й псевдотсуга процвітають у міксах. Еволюція підштовхує дерева рости вгору, до світла й кисню.

Історично Карпати – реліктова зона: льодовики не знищили праліси, залишивши генетичну різноманітність. Сьогодні клімат теплішає, посухи загрожують, але резервати як Карпатський біосферний заповідник бережуть скарби. Туристичний бум додає ризиків, але й мотивації для охорони.

Загрози та охорона: боротьба за велетнів

Короїд, пожежі, нелегальна вирубка – вороги номер один. Зміна клімату робить дерева вразливими: менше снігу – слабші корені. Держава ввела мораторії, ЄС фінансує дрони для патрулів. Місцеві громади садають саджанці, проводять акції.

Практичні поради для мандрівників: обирайте марковані стежки, не чіпайте кору, беріть гідів. Відвідати “короля” – з Ужгорода 2 години, але потрібен дозвіл лісгоспу. Літом – екскурсії з біноклями, восени – фотоханти.

Такі факти роблять Карпати не просто горами, а живою лабораторією. Кожен велетень – нитка в екологічній павутині, де зміна одного ланки впливає на все. Лісники мріють зафіксувати “короля” в Національному реєстрі рекордів, аби привернути увагу світу.

Подорожуючи туди, відчуйте пульс землі під ногами. Ці дерева не стоять на місці – вони ростуть, змінюються, надихаючи нас берегти природу. Хто знає, яке відкриття чекає завтрашній дрон у наших лісах?

About the Author

Михайло Онищенко

Administrator

Visit Website View All Posts