На лівому березі Сіверського Дінця, де пісок змішується з водою, а ліси ховають таємниці минулого, розкинулося місто з назвою, що звучить як обіцянка. Щастя — це не просто топонім на карті Луганщини, а місце, де століттями люди шукали свободу, будували нове життя і боролися за нього. Сьогодні, у 2025 році, воно стоїть на лінії розмежування, зруйноване війною, але не втрачене в пам’яті українців.
Заснування слободи: втеча від кріпацтва
Наприкінці XVII століття, коли козацька Україна ще пам’ятала часи Хмельницького, селяни з Правобережжя тікали від поміщицького гніту. Вони переправлялися через Сіверський Донець — річку, що слугувала природним кордоном між Річчю Посполитою та Московським царством. Перебравшись на лівий берег, люди відчували себе вільними, ніби знайшли справжнє щастя. Саме тому нове поселення отримало таку назву.
Спочатку це була невелика слобода серед піщаних барханів і дубових гай. Місцеві займалися землеробством, рибальством і торгівлею. Сіверський Донець забезпечував рибу, а навколишні ліси — дичину й будівельний матеріал. До кінця XVIII століття слобода розрослася, з’явилися перші цегляні будинки, церква і школа.
У 1897 році перепис зафіксував 830 мешканців, а до 1914-го — вже 1230. Усі — православні, переважно селяни. Три головні вулиці — Кривулька, Довга та Піщанка — вели до центру, де стояли будинок пана Ковалинського та священика.
Радянський період: від колгоспу до енергетичного центру
Після революції 1917 року на землях Щастя організували колгосп «Нове життя». Але справжній прорив стався у 1950-х, коли почалося будівництво Луганської теплоелектростанції (ТЕС). Біля майбутньої станції виросли тимчасові бараки, фінські будиночки і гуртожитки для будівельників. Перша вулиця — Донецька — з’явилася саме з них.
ТЕС, одну з найбільших в Україні, звели на відстані від міста, щоб зберегти чисте повітря і мальовничу природу. Місто оточують ліси, озеро Чисте, річка Айдар і численні ставки — ідеальне місце для риболовлі та відпочинку. У 1963 році селище отримало статус міста, населення зросло до 13 тисяч, а житлова площа — у п’ять разів.
Щастя стало типовим містом-енергетиків: зелене, затишне, з великою кількістю молоді. Середній вік жителів становив 31 рік, а третина населення — до 20 років. Тут діяли дитячі садки, школи, будинок культури і навіть одна з перших в області любительських кіностудій.
Природа і відпочинок: чому Щастя називали українською Швейцарією
Місто оточене лісами, що восени перетворюються на палітру з жовтих, червоних і багряних відтінків. Художники й фотографи називають ці місця раєм. Річка Сіверський Донець, озеро Чисте, водоохолоджувальний канал і три ставки — тут можна рибалити цілий рік. Місцеві кажуть, що в кожному водоймі є риба, а ліси повні грибів і ягід.
До 2014 року Щастя було улюбленим місцем відпочинку для мешканців Луганська. Сюди приїжджали на вихідні, щоб позбутися міського шуму, посидіти біля води чи просто прогулятися берегом. Навколишні дачні ділянки і пікнікові зони робили місто справжнім оазисом серед промислового Донбасу.
2014–2022: війна, звільнення і прифронтове життя
У 2014 році все змінилося. Місто опинилося на лінії зіткнення. У червні українські сили — батальйон «Айдар» і 8-й полк спеціального призначення — звільнили Щастя від проросійських бойовиків. Бої були жорсткими, але місто залишилося під контролем України, ставши плацдармом для подальших дій.
З того часу Щастя перетворилося на прифронтове місто. Обстріли, блокпости, КПВВ — життя розділилося на «до» і «після». У 2020 році тут планували відкрити новий пункт пропуску, щоб полегшити перетин лінії розмежування. Але війна внесла свої корективи.
Повномасштабне вторгнення: руйнування і окупація
21 лютого 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення, російські обстріли залишили місто без світла, води і тепла. 24 лютого почалися бої. Місто намагалися захопити, але українські захисники чинили опір. За кілька днів Щастя було знищене на 80–90% — будинки, школи, лікарні перетворилися на руїни.
Луганська ТЕС, що постачала електроенергію всьому регіону, зазнала серйозних пошкоджень. Місто окуповане російськими військами. На виїзді з нього з’явилися білборди з написами на кшталт «Счастье не за горами» — іронічна насмішка над реальністю.
Сьогодні, у 2025 році, Щастя залишається символом трагедії. Назва, що колись означала свободу і надію, тепер звучить як болючий докір. Але в пам’яті українців місто живе як місце, де люди боролися за своє щастя — і продовжуватимуть боротися.
Цікаві факти про місто Щастя
- 🌿 Назва від свободи: Слобода отримала ім’я «Щастя», бо втікачі від кріпацтва перетинали Донець і відчували себе вільними.
- ⭐ Одне з наймолодших міст Луганщини: Офіційно стало містом у 1963 році завдяки будівництву ТЕС.
- 🌳 Природний рай: Місто оточене лісами, річками й озерами — ідеальне місце для риболовлі та відпочинку.
- ⚡ Енергетичний центр: Луганська ТЕС — одна з найбільших в Україні, забезпечувала електроенергією весь регіон.
- 🛡️ Перше звільнене місто: У червні 2014 року Щастя стало першим великим містом Луганщини, звільненим від бойовиків.
- 💔 Трагедія 2022-го: Місто знищене на 80–90%, стало одним із перших окупованих після повномасштабного вторгнення.
- 🌅 Українська Швейцарія: Місцеві називають околиці так через мальовничі ліси й річки.
- 📜 Козацьке коріння: Слобода виникла на місці, де колись стояли козацькі пости.
Щастя — це не тільки місто на карті. Це історія людей, які шукали свободу, будували майбутнє і захищали його. Навіть у руїнах воно нагадує: справжнє щастя — це воля жити і боротися.
About the Author
