Кого любив Ромео до зустрічі з Джульєттою: таємниця Розаліни

Веронські вулиці пульсують напругою ворожнечі між Монтеккі та Капулетті, а юний Ромео блукає в тіні, занурений у хмари меланхолії. Його серце, ще не торкнуте справжньою пристрастю, належить Розалін – холодній красі, яка так і не з’являється на сцені Шекспірівської трагедії. Ця невідповідна закоханість стає каталізатором усієї історії, перетворюючи мрійника на героя трагічного кохання. Як же Ромео, син знатного Монтеккі, опинився в полоні почуттів до дівчини з ворожого табору?

У перших актах “Ромео і Джульєтти” Шекспір майстерно малює портрет юнака, розчавленого ілюзією любові. Друзі Бенволіо та Меркуціо помічають його смуток: він уникає бійок, ховається від сонця, шепоче сонети про красу, яка ігнорує його. Ромео порівнює себе з тінню, що ковзає в темряві, бо Розаліна відкинула його залицяння. Ця сцена задає тон – кохання тут не просто емоція, а сила, що руйнує бар’єри.

Але чому саме Розаліна? Її образ вибудовується крізь слова інших персонажів, ніби димний силует у тумані. Вона не говорить жодного слова, не робить кроку на сцену, проте її присутність пронизує початок п’єси. Ромео ідеалізує її: “Вона прекрасна, мов діамант у печері левів”, – вигукує він, черпаючи натхнення з петраркізму, тієї середньовічної традиції, де кохання – це страждання заради недосяжної дами.

Хто така Розаліна: кузина Капулетті та ключ до сюжету

Розаліна – племінниця лорда Капулетті, кузина Джульєтти, юна леді з дому, де бал скоро змінить долі двох родин. Згідно з текстом п’єси на shakespeare.mit.edu, її згадують у списку гостей на бал: “Моя племінниця Розаліна”. Ця деталь не випадкова – Шекспір робить її частиною ворожого клану, додаючи іронії: Ромео закоханий у “ворога” ще до зустрічі з Джульєттою.

Її холодність підкреслює друзі: вона присягнулася жити в цноті, відкидаючи шлюбні пропозиції. Ромео бачить у ній ідеал – недоторканну богиню, чий погляд краде серце. Але це кохання одностороннє, як відлуння в порожній залі. Бенволіо радить: “Перевір двадцятьох красунь, і Розаліна зникне з думок”. Пророче – саме на балу Капулетті це станеться.

Розаліна слугує дзеркалом для Ромео: його поетичні монологи про неї повні метафор – очі як сонце, волосся як золоті сіті. Така закоханість типова для ренесансної юності, де почуття виливаються в мистецтво, а не в дію. Шекспір через неї показує еволюцію героя від пасивного мрійника до активного коханця.

Природа першого кохання Ромео: меланхолія чи справжня пристрасть?

Ромео до Джульєтти – це уособлення петраркізму: надмірні описи краси Розаліни, скарги на байдужість, уникання реальності. Він ховається в сутінках, бо “любов змушує його сліпим”. Друзі жартують, порівнюючи його з королем копів, що блукає вночі. Ця фаза триває недовго, але визначає характер: чутливий, імпульсивний юнак, готовий на все заради серця.

Чому не взаємне? Розаліна обирає монастирське життя – символ чистоти в епоху Шекспіра, коли жінки обмежені вибором. Ромео страждає, бо його пристрасть не знаходить відгуку, наче вогонь, що згасає без палива. Ви не повірите, але цей мотив повторюється в багатьох творах бароко: кохання як мука, що очищує душу.

Та меланхолія слугує комічним рельєфом перед трагедією. Меркуціо глузує: “Ромео, прокинься, твоя любов – королева фей!” Цей гумор розряджає напругу, роблячи Ромео близьким кожному, хто переживав перше кохання – солодко-болісне, сліпе й швидкоплинне.

Зустріч на балу: як Джульєтта витіснила Розаліну

Бал у Капулетті – вершина першого акту. Ромео приходить, аби забути Розаліну, але сонетичний діалог з Джульєттою запалює іскру. “Вона красує, мов сонце, що розсіює зорі”, – шепоче він, забуваючи попередні гімни Розалін. Контраст разючий: перше кохання – поезія без дії, друге – дія без вагань.

Джульєтта відповідає взаємністю, на відміну від холодної Розаліни. Їхній поцілунок під масками – метафора забороненого плоду. Ромео пізніше зізнається ченцю Лоренцо: “Розаліна зникла, як тінь на світанку”. Цей поворот підкреслює тему справжнього кохання: воно діє, змінює світ, а не ховається в сонетах.

Шекспір грає на аудиторії: глядачі знають про ворожнечу, тож зміна об’єкта любові додає драми. Ромео еволюціонує – від меланхоліка до романтика, готового на шлюб за ніч.

Символіка двох любові: роль Розаліни в трагедії

Розаліна – не просто фон, а символ незрілого кохання. Вона мотивує Ромео на бал, де народжується справжня пристрасть. Без неї п’єса втратила б глибину: контраст показує, як Джульєтта оживає Ромео, роблячи його мужнім героєм.

У драматургії це прийом фоль-де-рол: перша закоханість комічна, друга – трагічна. Розаліна уособлює платонічну любов, Джульєтта – тілесну й духовну єдність. Шекспір через неї критикує ідеалізацію: справжнє почуття в дії, жертві, смерті.

Ось таблиця для порівняння цих двох граней серця Ромео:

Джерела даних: аналіз тексту п’єси В. Шекспіра та uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє, як перше кохання готує ґрунт для другого, роблячи історію багатошаровою.

Історичні корені: Розаліна в джерелах Шекспіра

Шекспір черпав з поеми Артура Брука 1562 року, де аналог Розаліни – Річарда, недоступна красуня. Італійські новели Мазуччо (1476), да Порто (1524), Банделло (1554) мали схожі мотиви: юнак закоханий у когось перед фатальною зустріччю. Згідно з uk.wikipedia.org, Брук додав деталі, які Шекспір розвинув у драму.

У середньовічній Італії Верона кипіла чварами, як згадує Данте. Розаліна – синтез фольклору, де перше кохання тестує серце. Шекспір у 1595 році створив універсальний образ, актуальний і в 2025-му.

Ці джерела додають автентичності: легенда еволюціонувала від комічної новели до трагедії, де Розаліна – місток між епохами.

Розаліна в екранізаціях: від Баз Luhrmann до сучасних адаптацій

У фільмі База Лурманна 1996-го Леонардо ДіКапріо мріє про Розаліну на плакатах – візуальний акцент на ілюзії. У “Розаліні” 2022-го (Hulu) Айла Айхарт грає її як феміністку, що уникає Ромео заради свободи. Ці інтерпретації показують, як перше кохання Ромео резонує сьогодні: у TikTok-відео юнаки цитують сонети про “недосяжних” дівчат.

У балеті “Ромео і Джульєтта” Прокоф’єва Розаліна – короткий дует, що підкреслює швидку зміну. Сучасні постановки, як у Національному театрі ім. Лесі Українки (2025), акцентують гендерні ролі: Розаліна символізує патріархальні обмеження.

Ця загадкова фігура надихає: від мемів про “crush на кузину ворога” до психологічних есе про незріле кохання. Ромео вчив нас – перше серцебиття минає, аби звільнити місце для вічного.

Історія не закінчується склепом: Розаліна нагадує, що кохання – це подорож від тіней до світла, де справжнє починається з болю. А Верона досі шепоче сонети тим, хто шукає свою Джульєтту.

About the Author

Михайло Онищенко

Administrator

Visit Website View All Posts