Главный полицейский Донетчины рассказал, как на его глазах оккупировали Севастополь

Глава Нацполиции в Донецкой области Вячеслав Аброськин поделился воспоминаниями об аннексии Крыма. Всё происходило на его глазах, т.к. в то время он работал заместителем начальника УВД города Севастополя, однако выехал из Крыма после оккупации его российскими войсками.

После этого Аброськин был назначен на должность заместителя начальника Департамента Уголовного Розыска МВД Украины, а затем возглавил спецгруппу МВД, которая отлавливала бандитов, террористов, милиционеров-предателей. Руководить правоохранителями Донетчины официально стал с 8 ноября 2014-го.

Вот как вспоминает генерал о захвате российскими оккупантами Севастополя:

"Мій український Севастополь.
Два роки тому я ще жив і працював в Севастополі. Місті, що несхоже на інші населені пункти. Місті, де в одному будинку жили українці, татари, росіяни… А потім вранці одного дня чомусь росіяни вирішили, що це тепер тільки їхній дім, а нам, іншим, в ньому нема місця.
Дуже добре пам'ятаю події дворічної давності. У більшості з них я був учасником. Ділюся ними, щоб пам'ятати як воно дійсно тоді було.
Міліція Севастополя до останнього залишалася українською. Ми збирали інформацію про пересування військовослужбовців РФ по території Севастополя і передавали інформацію командуванню ВМС України. Робили це до зради керівництва ВМС і переходу на бік Росії.
У ті дні особисто займався евакуацією Консула Вєслава Мазура та інших співробітників Консульства Польщі в Севастополі з території півострова. Я пам'ятаю той день, коли мені зателефонував пан Веслав з проханням про допомогу. За його словами, йому і співробітникам Консульства погрожували "переміщенням в підвал" і взяттям будівлі Консульства. На думку "народних представників", в будівлі могли знаходиться документи, пов'язані з "розвідувальною діяльністю на півострові". Кортежем з п'яти-шести машин, з співробітниками і дипломатичними документами, ми виїхали з Севастополя. На чолі колони їхав я за кермом патрульної машини ДАІ, обладнаної спеціальними світловими і звуковими сигналами. Для нас головною метою було потрапити на материкову Україну. На той момент це вже було проблемою, оскільки на півострові з'явилися блок-пости. На них вже стояли російські козаки спільно з жителями Криму, які раптом згадали, що вони ж росіяни і Крим це Росія. На одному з таких в Сімферополі нас пропустили тільки лише тому, що там стояли місцеві жителі Криму, які ще реагували на спеціальні автомобілі, знали мене візуально. Ми дісталися до мети, а на наступний день Міністерство закордонних справ Республіки Польща повідомило про припинення роботи Консульства в Севастополі.
Тоді через кілька днів тепер уже я був змушений покинути Крим - почала надходити інформація про те, що мене повинні затримати за відмову в переході на сторону окупантів і за допомогу в евакуації польського консульства.
Я і мої діти - севастопольці. І пишаюся цим. Тоді, два роки тому, у мене вкрали Батьківщину - мій український Севастополь. Вірю, що зможу туди повернутися і пройтися по улюбленій Набережній. Вірю, що настане той день, коли Севастополь, Крим, Донецьк знову стануть єдиною і неподільною частиною нашої України. Окупанти РФ будуть повалені!"