Воин-блогер Елена Белозерская: на территории Украины за мировое господство сражаются РФ и США

Елена Белозерская - одна из наиболее известных в Украине женщин-воинов. Она сражалась в рядах Добровольческого Украинского Корпуса, является профессиональным журналистом, ведет блог. Недавно Елена поделилась геополитическими размышлениями касательно того, что творится в нашей стране. Кому-то они могут прийтись не по сердцу. Но Белозерская видит эту войну не только снаружи, как многие из нас, но и изнутри. Так что имеет куда более четкое представление о происходящим.

Приводим размышления Елены на языке оригинала и без купюр:

"КІЛЬКА ГЕОПОЛІТИЧНИХ ТЕЗ
1. На території України зараз відбувається війна за світове панування між РФ та США.
2. Жодна держава у цьому конфлікті не відстоює інтереси України - виключно свої власні.
3. Західним державам потрібен був привід, щоб задушити Росію санкціями. Цим приводом став напад РФ на Україну.
4. Заради перемоги над Росією США порушили одразу два своїх табу: не продавати за кордон нафту (40 років не продавали!) і не здавати Ізраїль (зняли санкції з Ірану, який погрожує Ізраїлю знищенням). Так що усе всерйоз.
5. Чи можуть США та РФ помиритися? За правління Путіна - ні, бо, порушивши Будапештський меморандум, Путін продемонстрував свою недоговороздатність. Тепер йому ніхто вже не повірить.
6. Чому в такому разі європейці і американці, не шкодуючи сил на безкінечне глибоке занепокоєння, щосили заважають Україні воювати за свою територіальну цілісність?
Тому що, по-перше, не хочуть ризикувати, адже є якась імовірність, що в разі загострення військового протистояння Росія захопить усю територію України, а мати буфером замість України Польщу нікому не хочеться (а полякам особливо). І вони обирають більш повільний і менш ризикований шлях - душити Росію економічно. Що млявий військовий конфлікт, розтягнутий на роки, протирічить державним інтересам України, нікого не колише (див.п.2).
По-друге, не так вже вони й заважають. Пам'ятаєте, як перед проголошенням Україною суверенітету сюди каталися то Буш, то Тетчер і переконували цього не робити? Якби їх тоді послухали, зараз ОБСЄ у Києві і Львові котролювало б, наскільки чітко Україна виконує союзний договір. 
Але ми їх не послухали, чим здобули їхні симпатії і допомогу. Бо допомагають лише тим, хто допомоги вартий.
7. Що нам робити далі?
Перш за все, почати відрубати руки злодіям. Або, у крайньому разі, розстрілювати. Причому починати не з тих, хто вкрав зі складу пару берців, а з тих, хто краде їх вагонами і літаками.
Якщо цього не робити, жодна країна світу не буде нам всерйоз допомагати. Бо зараз ця допомога розкрадається.
8. Висновок трохи парадоксальний: якщо ми мертво триматимемось за власні, а не чужі інтереси, нам допомагатимуть. Якщо аж надто рахуватимемось з чужими - можуть і пожертвувати".