Безкоштовне житло і високооплачувану роботу готові надати у Невському Кремінського району
Проблема житла й роботи для вимушених переселенців дуже актуальна для країни загалом і зокрема для Луганщини, де понад 290 тисяч таких людей. Одним з варіантів її розв’язання міг би стати проект «Життя триває: інтеграція внутрішньо переміщених осіб у сільські громади», який фінансує Євросоюз. Він об’єднує зусилля двох десятків громадських організацій з Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Харківської, Запорізької, Полтавської та Сумської областей. Але навіть презентація ініціативи в Кремінському районі Луганщини свідчить, як багато питань доведеться вирішити, щоб люди побачили перспективи змін свого життя.
На старті
Учасників зустрічі-презентації запросили в поїздку до села Невське, де вже визначили будівлю під тимчасове житло для внутрішньо переміщених осіб. Сільський голова Віктор Зозуля показав двоповерхову споруду колишнього колгоспного гуртожитку для молодих фахівців, яку буде реконструйовано. Будівля стоїть пусткою вже кілька років. На залізних дверях — безліч замків.
«Загальна площа тут — 640 квадратних метрів, — каже сільський голова. — Половина її піде під житло для ВПО. Тут вистачить місця для 14 сімей, або 40 осіб. Кожна родина отримає по дві кімнати. Для опалення поставимо піролізний котел. Дрова люди самі заготовлятимуть і температуру регулюватимуть. Якщо не захочуть наймати кочегара — нехай беруть на цю зарплату когось із своїх. Сільрада допомагатиме фінансово, бо на першому поверсі цієї будівлі буде зал для проведення зустрічей громади».
Такі ось плани.
На нараді, присвяченій проекту, Віктор Володимирович закликав:
«У фермерів з початком польових робіт виникає потреба в хороших працівниках, а не таких, що виходять на день, а потім шукай вітру в полі. Тож сподіваємося, що до нас приїдуть серйозні люди з числа переселенців».
У селі Невському вже нині живуть і працюють десяток ВПО. Щоправда, співпраця місцевих фермерів та приїжджих не завжди складається.
«Буває, що фермер купив переселенцеві будинок, той приїхав, потім йому щось не сподобалося, повернувся — і нема його. А що робити фермерові? Купувати інший будинок для іншого переселенця? Чи возити працівників з іншого села і навіть із сусідньої області? — каже Віктор Зозуля. — Тепер наші так і роблять. Але тоді треба наймати машину або автобус. Роботодавці зацікавлені, щоб люди були на місці. А людям потрібна робота. Тож я думаю, цей проект — справа хороша».
Те, що в межах проекту будівлю, яка належить сільській громаді, буде реконструйовано за рахунок обласного бюджету, а житло надаватимуть на тимчасовій основі (як у гуртожитках), можливо, врегулює потенційні суперечки. Якщо люди обживуться в селі й захочуть тут залишитися, їм підшукають приватні будинки.
«Проблема житла для переселенців у нашому районі дуже гостра, — каже голова Кремінської РДА Наталія Чехута. — Питання в невській громаді постало ще торік. Там два великих фермерських господарства, яким не вистачає робочої сили. Ось і виникла ідея створити такі умови, щоб ВПО могли й жити, й працювати в Невському. Ми раді, що нас підтримали в області, ухвалено рішення реалізувати такий проект за кошти обласного бюджету. Сподіваюся, коли здійснимо цей план, то і в інших селах відчують зацікавленість. Та й в області. Але Кремінщина стартує першою!»
Адаптувати жителя мегаполіса
Але що знають соцслужби та влада району про своїх переселенців?
«Будемо щирими. Із 14 800 переселенців, зареєстрованих на території району, встановити майже неможливо, скільки їх фактично проживає в нас», — зізнається Наталя Чехута. У районній службі зайнятості доповідають, що на обліку нині перебуває 27 безробітних з числа ВПО. Здебільшого це люди з вищою та середньою технічною освітою. Є лікар і вчитель. А потрібні кухарі й малярі, продавці й водії.
«Чи аналізували ви співвідношення переселенців, які відірвалися від землі, і міських жителів?» — запитав організаторів проекту керівник обласного відділення міжнародного благодійного фонду «Карітас-Україна» Юрій Ключевський.
На його думку, людей буде важко заманити на село. Досвід роботи з переселенцями у нього негативний. У Кремінній було організовано підприємство, яке випускало деревостружкові брикети. Ледь набрали для нього бригаду, хоч зарплата 3,5 тисячі гривень торік була хорошою для райцентру. Але плинність кадрів була дуже високою. Наслідок — підприємство довелося закрити.
Юрій Ключевський так і не визначився, що саме стало причиною невдачі. Але схиляється до того, що колишнім жителям мегаполісів важко адаптуватися навіть в умовах районного центру. «Того, хто виріс на асфальті, в село жодними пряниками не заманиш!» — каже він.
«Серед ВПО кількість тих, хто переїхав із міст, більша, — зауважує правозахисник Олексій Свєтіков. — Але є й вихідці із сільської місцевості. Особливо з тієї, що прилягає до лінії розмежування. У так званій сірій зоні багато будинків зруйновано, людям просто ніде жити. Треба враховувати і їхні проблеми! А проект у невській сільській громаді унікальний комплексним підходом. Адже часто буває, що переселенцям є де жити (наприклад у родичів), але немає роботи. Або навпаки: людям пропонують роботу, але оренда житла така дорога, що робота втрачає сенс. У нашому ж разі буде одночасно й безкоштовне житло, і добре оплачувана робота».
Але що робити, якщо ти лікар (бухгалтер, інженер), а є робота доярки чи телятниці? «Буде стажування з випробувальним терміном, — жартує Віктор Зозуля. І додає вже серйозно: — Було б бажання, а навчитися можна. А зарплати у нас хороші!»
За словами голови Кремінської райради В. Прокопенка, в сезон збирання врожаю фермери платять працівникам до 40 тисяч гривень.
«Ми розраховуємо, що приїдуть серйозні люди. Тоді змогли б ще й пелетний цех відкрити. Адже в господарстві є відходи соняшнику, пшениці, та й посадки треба чистити — сучки обрізати. Кредитна історія у нас хороша, нам допомогли б організувати таку справу, — мріє Наталя Донцова, головбух фермерського господарства «Риск». — Але поки що не вистачає робочих рук. Тому й заманюємо кадри: допоможемо сільраді реконструювати будинок для ВПО. Плануємо взяти на роботу ще 12 осіб».
Робочі місця в Невському готові надати два великі і ще кілька дрібних фермерських господарств.
Не треба боятися змін
Шкода, що такий проект не з’явився одразу, в 2014 році, коли багато переселенців з’явилися в Кремінній та інших містах.
«Тепер важко сказати, чи готова я кинути все заради життя в селі, — зізнається колишня луганчанка Юлія. — Мабуть, можу адаптуватися. Але ми з чоловіком тут уже третій рік. Облаштувалися, відкрили майстерню з ремонту одягу та пошиття постільної білизни. Тож тепер навряд чи варто щось змінювати. А ось ті, кому дуже важко, може, й поїдуть. У мене є знайомі, які живуть у Сватівському районі в дуже скрутних умовах. Це проект саме для них».
А Сергій, колишній житель селища Мирна Долина, приїхав у Невське влітку 2014 року. Думав, що на кілька місяців. Але в рідному селищі все зруйноване внаслідок бойових дій. У Невському спочатку влаштувався трактористом. Потім освоїв ще й фах зварювальника. Тепер має хороші заробітки. А ще город і худобу. Чи збирається повертатися в Мирну Долину?
«Тут уже облаштувався. Робота, друзі — тепер уже все тут», — каже Сергій.
Сергій просить переказати тим, хто вагається: «Нехай пробують. Не завжди зміни в житті погані. Треба вірити у кращу долю. Робочі руки потрібні скрізь!»
ДУМКА ФАХІВЦЯ
Вадим ДАНІЄЛЯН,
заступник голови Луганської обласної
військово-цивільної адміністрації — облдержадміністрації:
У межах регіональної цільової програми з підтримки та адаптації ВПО на Луганщині розроблено план будівництва та реконструкції житла для переселенців. Один такий будинок у Рубіжному вже побудовано та передано під гуртожиток для працівників і студентів Луганського державного медуніверситету. У цьому році планують завершити будівництво довгобуду та реконструювати дві будівлі в цьому ж місті, а ще — гуртожиток у Сєверодонецьку. У цьому списку й село Невське. Уже ухвалено рішення про надання з обласного бюджету коштів на підготовку проектно-кошторисної документації, а в подальшому — фінансування облаштування цього житла.

Источник Урядовий курьер