Українці не живуть без хліба. Але сучасні хлібопекарські вироби можуть спричинити масштабне лихо.

Наші пращури вирощували особливий вид пшениці – полбу. Вона мала 14 хромосом. Дика тверда пшениця має 28 хромосом. На сьогодні культивують м’яку пшеницю, яка має 42 хромосоми. Ця остання культура виведена не селекцією, а шляхом генної інженерії, тобто штучно, – повідомляє dobryjlikar.

Для помелу борошна наші пращури використовували цільне зерно, яке містило у собі зародки та оболонки насінин. Його попередньо мили, сушили і мололи невеликими партіями. Тобто борошно завжди було свіже, живе.

На сьогодні перед помелом ніхто зерно не миє, як то було у давнину. Для того щоб знищити плісняву, грибки та кліщів, які живуть на зерні, його обробляють токсичним газом бромметилом. У гризунів цей газ руйнує клітини мозку, нирки, призводить до мутацій. Про вплив бромметилу на людський організм ніхто не говорить.

Раніше хліб замішували на заквасці із пророщеного жита, хмілю, солоду. Це був здоровий корисний хліб, який міг зберігатися місяць і навіть більше. У роки Другой світової війни в умовах браку продовольства з’явилися ерзац-продукти, зокрема ерзац-хліб.

Батьківщиною ерзаців стала Німеччина. У 1856 році відомий хімік Юстус фон Лібіх винайшов «м’ясний» екстракт, в якому м’ясом тільки пахло. Це було початком бульйонних кубиків, які пізніше «багатили» глютаматом натрію. Саме німці налагодили виробництво неповноцінних продуктів промисловим способом за допомогою замінників.

Ерзац-хліб почали виготовляти швидко і у великих обсягах. Тісто замішували з борошна різних видів культур, в тому числі крохмалю з додаванням термофільних дріжджів.

Термофільні дріжджі – це живі організми, що були створені в лабораторіях Третього Рейху. Вони можуть жити в борошні, цукрі, картоплі, тощо. Під час термічного впливу пекарські дріжджі переходять у форму спор. В свою чергу спори витримують температуру навіть у 500 С.

Хліб, виготовлений на таких дріжджах, псується дуже швидко, тому що спори починають проростати і розмножуватися. Потрапляючи в організм людини, спори термофільних дріжджів долають захисні бар’єри шлункового соку і потрапляють у кишківник. Там вони витісняють корисні мікроорганізми, спричинюючи тривалий дисбактеріоз.

Не лише дріжджі сприяють дисбактеріозу, але й глютен – рослинний білок, «клейковина». Великий вміст глютену робить випічку красивою та смачною, глютен також додають до молочних та ковбасних виробів, напівфабрикатів та консервів. Клейковина не розчиняється у воді і при надмірному споживанні нашаровується на стінках кишківника, знижуючи ефективність його роботи, призводить до порушень білкового та жирового обміну, активно підтримує захворювання шкіри, впливає на розлади репродуктивної системи.

За статистикою, дисбактеріозом страждають 95% населення земної кулі. Дисбактеріоз хворобою не вважають, проте це стан, на тлі якого пишним цвітом і розпускаються різні хвороби, в тому числі рак. Й заміна природніх продуктів штучними та напівштучними позначилася на стані здоров’я та довголіття багатьох націй.

Ерзаци мали б стати тимчасовим явищем, що допомогло б пережити тяжкі часи. Проте псевдо-хліб, ковбаса, молочні та інші продукти досі в широкому асортименті у нашому вжитку.

Тож фахівці закликають значно зменшити споживання сучасного хліба і надати перевагу бездріжджовому цільнозерновому хлібу та хлібцям. 

Источник: zik.ua