Представник Антимайдану врятував патріота України від донецьких подвалів

Координатор руху "Сильні громади" Валентин Краснопьоров (рух займається розвитком громадянського суспільства а також покращенням якості взаємодії громадян і влади) розповів, як він почав займатися громадською діяльністю та як його врятуав від донецьких подвалів рецидивіст і представник Антимайдану.

Валентин Краснопьоров народився в сім’ї віськового в місті Самборі Львівської області. Жив в різних містах і країнах. В 14 років остаточно переїхав на Донеччину - спочатку в Слов’янськ, а потім в Донецьк, коли поступив в університет. Там закінчив магістратуру по спеціальності "Історія". Після окупації Валентин, на якого вже почали полювання діячі "руського миру", став, як і тисячі інших громадян, переселенцем. Сьогодні він є координатором руху "Сильні громади", який займається розвитком громадянського суспільства а також покращенням якості взаємодії громадян і влади. Валентин відповів на ряд запитань donbass.ua.

- Валентине, як давно і чому займаєтесь громадською діяльністю?

- Почав з юних літ. В 18 років навіть став секретарем дільничої виборчої комісії... Направленість завжди була суспільна-політична. З школи вважав, що Україна має стати розвиненою демократичною державою. А цього вона без активних громадян зробити не може. Це мене і спонукало зайнятися громадською діяльністю, а саме працювати з людьми, які і є джерело влади. Питання в тому, чи хочуть і можуть вони ним бути. От я й роблю все можливе, аби були - через визначені в державі демократичні механізми.

- Де застала війна на Донбасі?

- В Донецьку, ми тоді були активом Донецького Євромайдану. Намагалися протидіяти інформаційно російським гібридним діям. Виїхав з міста в червні 2014 року, коли мене почали вже шукати бойовики. Врятував мене активіст Антимайдану, з яким я познайомився в потязі в січні 2014 року, коли їхали разом на Майдан в Київ: він - заробляти гроші по один бік барикад, а я - стояти за правду - по інший... Тоді в купе вийшла хороша відверта розмова, в якій я посянював йому свою позицію по Майдану. І цей чоловік, не раз сидівший у в’язниці, ту розмову не забув.

В кінці травня 2014 року я проходив по центральній алеї Донецька і був недалеко від захопленої облдержадміністрації. А він вже працював там "дружинником" нового антидержавного утворення, звісно за гроші. Побачивши мене, підбіг і сказав, що за мене дають гроші. Вірити йому можна було, адже тоді вже почались затримання і заробляння на активістах... Можна було назавжди відправитися у Росію, пропасти десь в Чечні…

Попередивши, за декілька сотень метрів від логова майбутньої так званої "ДНР", він відпустив мене, просивши виїхати з міста... Отак, рецидивіст і представник Антимайдану проявив людяність.

Подальша моя діяльність стосувалася звільненої частини регіону.

- Похорони терориста Мотороли (Арсена Павлова), які зібрали в Донецьку тисячі людей, викликали обруення в Україні. Деякі політики знову заговорили про рви з крокодилами, бетонну стіну і інше між тимчасово окупованою територією Донеччини і Луганщини і іншою Україною. Також пішли розмови про те, що після звільнення треба буде значно урізати мешканці тих територій в громадянських правах. Прокоментуте подібні заяви...

- Гадаю, ці вислови є повною дурнею і показують слабкість теперішньої політичної еліти. А скоріше, то навіть не слабкість, а пристосування до заклику певної частини суспільства. Тут замкнуте коло. Політики кажуть дурню і дурять народ, народ ведеться і підтримує таких політиків...

Щодо моєї позиції, то відповідальна політика все вирішить без урізання прав людей. Дайте людині умови для розвитку, де не буде інформаційного геноциду, і вона розкриється. Не ставтеся до людей, мов до якихось тварин".